Одні з найсильніших на планеті. Як тренуються перед вирішальними змаганнями українські паралімпійці

Фото Оксани Стусяк

...Сонячний день, на карпатських схилах нарешті сніг. Уздовж автотраси помічаю кількох лижників. Мчать щодуху! Отже, вже недалеко село Верхнє. Тут у Західному реабілітаційно-спортивному центрі нині готується до змагань паралімпійська збірна України.

Уже 1 лютого вони полетять на Кубок світу з біатлону, а 12 березня — на чемпіонат світу з цієї дисципліни до шведського Естерсунда. Завдання дуже амбітні, адже українські паралімпійці — одні з найсильніших у світі.

“Приблизно 6 — 7 разів на рік ми приймаємо тут олімпійську збірну, до 10-ти — паралімпійську”, — каже, зустрічаючи мене, директорка Західного реабілітаційно-спортивного центру НКСІУ Наталія Рода.

Територія спортивної бази — 189 гектарів. Спортсмени і тренери живуть тут у котеджах, зведених за фінською технологією. Розраховані вони загалом на 280 осіб. Помічаю, що на кожних дверях у приміщеннях центру є таблички з написами шрифтом Брайля — для незрячих. Туалети спеціально оснащені для людей із проблемами опорно-рухового апарату.

До слова, поряд із паралімпійцями тут проходять реабілітацію, зокрема, воїни АТО-ООС. Вони кажуть, що сила духу спортсменів надихає і мотивує їх.

/storage/2020/01/24/image/md_JpdS_13-avt-3-8.jpeg

База, на якій тренуються паралімпійці, розтягнулася на 189 гектарів.

ПОГОДА ПІДВОДИТЬ

Цьогоріч через м’яку зиму звичні тренування спортсменів ледь не зірвалися. Утім сніг таки випав, і з’явилася змога трішки попрацювати в потрібних умовах. “А перед тим ми пробували звозити сніг з околиць. Та сонечко пригрівало, все тануло, — згадує Наталія Рода. — Дякувати Богові, на Новий рік нарешті засніжило. До речі, аби менше залежати від примх погоди, ми встановили на трасах снігові машини, які виробляють штучний сніг”.

Основна вправа на тренуваннях узимку — лижний біг у класичному та вільному стилях, пояснює головний тренер паралімпійської збірної з лижних гонок та біатлону Андрій Нестеренко. Якщо ж снігу нема, заняття проводять за літнім прикладом: катання на лижоролерах, кросовий біг із лижними палицями, силові вправи у тренажерному залі.

Тренуються спортсмени зазвичай від 9-ї ранку до полудня, потім обід, і від 15.30 до 17.00 — знову заняття. Тренер розповідає: харчування у них — лише здорове, а перед тренуваннями жодних солодощів, жирної їжі. Страви мають бути поживними, щоб компенсувати енерговтрати. У період тренувань спортсмен може витрачати 3000 — 4000 калорій за день!

СЛУХАЙ, ЧИ НЕ ПИЩИТЬ КОМАР

На годиннику — кілька хвилин по третій. Невдовзі розпочнеться тренування. До контейнерів, де готують інвентар, сходяться спортсмени. Застібають кріплення, беруть до рук палиці. Ті, хто ходити не може, — вмощуються на “боба” — спеціально сконструйований стілець, до якого кріпляться лижі.

“Спортсмени з вадами опорно-рухового апарату змагаються сидячи. Ті, в кого дефекти або ампутація верхніх кінцівок, — стоячи, — пояснює Андрій Нестеренко. — А ті, у кого є вади зору, виходять на дистанцію разом із лідерами — гайдами. Лідери їдуть попереду спортсмена, відповідають за його безпеку, готують оснащення, допомагають тренерам. Більшість гайдів були членами національної команди з лижних перегонів”.

Цікаво, а як спортсмени із вадами зору змагаються у біатлоні? Там же треба влучати у мішені! “Вони стріляють на звук, — каже тренер. — Гвинтівки таких спортсменів оснащені спеціальними лазерами. Ці випромінювачі потрібно наводити на ціль. Кожен спортсмен при стрільбі надягає навушники. Що вища
тональність, то ближче ціль. До речі, звук попадання в ціль схожий на писк комара”.

Загалом у команді паралімпійців із лижного спорту та біатлону — 52 особи. Це 41 спортсмен, два масажисти, лікар і сім тренерів. Кожен наставник має декілька підопічних. В Андрія Нестеренка їх аж 11. Спортсмен може потрапити в команду, маючи повні 15 років.

“Є ЛЮДИ, ЯКИМ НАБАГАТО ВАЖЧЕ”

Іванові Ільчуку — 18 років. Він навчається в Києві на еколога.

/storage/2020/01/24/image/md_XbOs_13-avt-2-11.jpeg

Іван Ільчук дуже хоче перемогти на змаганнях, аби ощасливити батьків.

“Коли мав два з половиною роки, ми з батьком потрапили в аварію, — розповідає. — Мені ампутували ногу. Я звик. Є люди, яким набагато важче, ніж мені”.

Рік тому Іван вступив у коледж, де вчителька фізкультури виявилася майстром лижного спорту. “Сказала, що її донька працює з паралімпійцями, запитала, чи не хочу спробувати. І от я у резерві збірної України”, — розповідає Іван.

Хлопець каже, що часто питають, чи не заважко займатись лижним спортом і навіщо йому це. “Я завжди відповідаю, що спорт мені шалено подобається, — розповідає хлопець. — Завдяки спорту розумію, що я — потрібний!”

Іван дуже хоче на змаганнях показати хороший результат і ощасливити батьків.

“Я ціную те, що маю. І всього іншого досягну — я в це вірю!” — запевняє.

27-річний Ярослав Решетинський із Києва має вроджену ваду зору, навчався у спецшколі. Вперше на лижі став у дев’ять років. “Спершу було трохи лячно, але невдовзі я зрозумів, що стан, коли адреналін у крові, мені дуже подобається, — розповідає хлопець. — Кожне змагання — це випробування насамперед для самого себе”.

/storage/2020/01/24/image/md_0lvq_13-avt-4-6.jpeg

Ярослав Решетинський народився з порушенням зору, але вже в 9 років вперше став на лижі.

24-річний Назар Стефурак — гайд лижників, з паралімпійцями у збірній працює вже чотири роки. “У мене подвійна відповідальність. Я маю все бачити і добре відчувати свого партнера”, — каже він.

Гайд розповідає: працюючи у парі з незрячим спортсменом, лідери використовують для вказівок спеціальний мікрофон — ампліфаєр. Він з’єднаний з динаміком, який вішають гайдові на спину. “Лідер, який веде спортсмена по дистанції і рухається попереду, говорячи в цей мікрофон, не повинен повертати голову, аби паралімпієць його чітко чув, — пояснює Назар. — А на спусках гайд і спортсмен можуть їхати, тримаючись за одну палицю: спереду — гайд, ззаду — незрячий, і їдуть як одне ціле”.

А під час змагань у біатлоні гайди лише підводять спортсмена до мата та установки. Коли біатлоніст прибирає положення лежачи, гайд повинен відійти на 2 — 3 метри. Підказувати, подавати команди заборонено, адже зона стрільби — це зона тиші.

ЦІНА МЕДАЛІ

Усі спортсмени мріють потрапити на наступну Паралімпіаду, що відбудеться у Пекіні в березні 2022 року, і здобути там нагороди. Тішитиме їх не тільки сама перемога.

“Із 2018 року за золоту медаль дають 125 тисяч доларів, за срібну — 80 тисяч, за бронзову — 55 тисяч. Це дуже великі гроші”, — відзначає Андрій Нестеренко.

Інвентарем спортсменів збірної забезпечує держава. Оновлюють його раз на 2 — 4 роки, коли відбувається чемпіонат світу або Паралімпіада. А от на нижчих ланках купувати спорядження переважно доводиться на власний кошт.

“Лижі для початківців коштують приблизно 1500 — 3000 гривень, а для професіоналів — від 6500 гривень, — каже тренер. — А також потрібні кріплення, одяг, взуття, гвинтівки, набої... Ще такий нюанс: у лижних гонках є два стилі пересування — вільний та класичний, і кожен із них потребує іншого взуття, лиж та палиць”.

Тренери зауважують: в Україні немає системи підготовки спортсменів-паралімпійців — спеціалізованих шкіл, центрів, де б тренери могли вибирати початківців та доводити до рівня наці нальної команди. “Ми проводимо кожного року чемпіонат України тут, у Західному центрі, де і відбираємо спортсменів у національну команду, — каже Андрій Нестеренко. — Останні 5 — 7 років готували спортсменів майже з нуля. Ситуація змінилася два роки тому, коли була створена резервна збірна. Уже цього року ми відібрали 10 спортсменів із неї в основну команду”.

читайте також: Свято, коли дарують щастя. Найцікавіше про традиції Китайського нового року

Тренер відзначає: паралімпійці — дуже мотивовані спортсмени. “Для людей з інвалідністю в нашій країні спорт — це можливість побачити світ, стати фінансово незалежними, — каже Андрій Юрійович. — Результати у нас чудові. Скажімо, торік на чемпіонаті світу з зимових видів спорту здобули 42 нагороди. На Кубку світу торік мали перше підсумкове місце, виборовши 23 медалі. На Зимовій Паралімпіаді українці вибороли 7 золотих медалей, 7 срібних та 8 бронзових. І надалі знижувати планку не маємо наміру. Будемо перемагати!”

Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.

Читайте також текст про те, як результати реставрації середньовічної картини здивували світ


Джерело статті: “https://expres.online/sport/odni-z-naysilnishikh-na-planeti-yak-trenuyutsya-pered-virishalnimi-zmagannyami-ukrainski-paralimpiytsi”